завдовіти
Завдовіти, -вію, -єш
гл. Овдовѣть. Малою заміж пішла, та ще й молодою завдовіла. Мил. 91. Чом ви, цвіти, рано забіліли, я молода завдовіла. Чуб. V. 806.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завдовіти — завдові́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- завдовіти — -ію, -ієш, док., розм. Те саме, що овдовіти I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завдовіти — ЗАВДОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Те саме, що овдові́ти. Я на чужій чужині завдовіла, З маленькими дітками осиротіла (Укр.. думи.., 1955, 213). Словник української мови в 11 томах