завозити
Завозити, -жу, -виш
гл. Затаскать, загрязнить.
---------------
Завозити, -жу, -зиш
сов. в. завезти, -зу, -зе́ш, гл.
1) Завозить, завезти куда нибудь далеко. Чоловіче мій, дружино моя! завіз ти мене, де роду нема, де роду нема, та все чужина. Мет. 246. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс. Рудч. Ск. І. 25. Почали дорікати Колумбові, що завіз їх ка-зна куди. Ком. І. 54.
2) Привозить, привезти. Степом їду, — степ широкий, дорога смутненька, — завези мене, сивий коню, де моя миленька. Чуб. V. 241.
3) Ввозить, ввезти во внутрь чего-либо. Завези воза в возівню.
4) Доставлять, доставить, завозить, завезти что по пути. Із Одеси преславної завезли чуму. Шевч. 535.
Словник української мови Грінченка