завозити
Завозити, -жу, -виш
гл. Затаскать, загрязнить.
---------------
Завозити, -жу, -зиш
сов. в. завезти, -зу, -зе́ш, гл.
1) Завозить, завезти куда нибудь далеко. Чоловіче мій, дружино моя! завіз ти мене, де роду нема, де роду нема, та все чужина. Мет. 246. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс. Рудч. Ск. І. 25. Почали дорікати Колумбові, що завіз їх ка-зна куди. Ком. І. 54.
2) Привозить, привезти. Степом їду, — степ широкий, дорога смутненька, — завези мене, сивий коню, де моя миленька. Чуб. V. 241.
3) Ввозить, ввезти во внутрь чего-либо. Завези воза в возівню.
4) Доставлять, доставить, завозить, завезти что по пути. Із Одеси преславної завезли чуму. Шевч. 535.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завозити — заво́зити дієслово недоконаного виду від: везти́ завози́ти 1 дієслово доконаного виду почати возити; загубити в дорозі завози́ти 2 дієслово доконаного виду забруднити Орфографічний словник української мови
- завозити — (далеко) відвозити, сил. запроторювати; (сировину) привозити, довозити, доставляти, приставляти, жм. достачати, достарчати, доправляти. Словник синонімів Караванського
- завозити — -ожу, -озиш, недок., завезти, -зу, -зеш, док., перех. 1》 Везти, відвозити куди-небудь далеко або не туди, куди потрібно. || Забирати кого-, що-небудь із собою, виїжджаючи кудись. 2》 Доставляти кого-, що-небудь кудись певним видом транспорту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завозити — ВВО́ЗИТИ (УВО́ЗИТИ) (привозити що-небудь з інших країн, закупивши, придбавши), ЗАВО́ЗИТИ, ІМПОРТУВА́ТИ, ДОВО́ЗИТИ рідше. — Док.: ввезти́ (увезти́), завезти́, імпортува́ти, довезти́. Частину залізної руди.. Словник синонімів української мови
- завозити — Заво́зити, -во́жу, -во́зиш, -во́зять; заво́зь, -во́зьмо, -во́зьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завозити — ЗАВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ЗАВЕЗТИ́, зу́, зе́ш, док., перех. 1. Везти, відвозити куди-небудь далеко або не туди, куди потрібно. — Де ж ви, паничу, будете священиком? ..Чи далеко завезете нашу панну? — спитала бабуся (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах