зав'янути

Зав'янути и зав'яти, -в'яну, -неш

гл. Завянуть, увянуть. Може він таку пісню знає, що як би заспівав, то й волос би зав'яв. ЗОЮР. І. 146. Одно зацвіла, а друге зав'яло, навіки зав'яло. Шевч. 121.

Значення в інших словниках

1. зав'янути — зав'я́нути дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. зав'янути — і рідко зав'яти, -в'яну, -в'янеш, док. 1》 Зробитися, стати в'ялим; зів'янути, засохнути від нестачі вологи. 2》 перен. Утратити свіжість, красу, силу, бадьорість; змарніти (про людину). 3》 перен. Утратити силу вияву; зникнути. Слава не зав'яне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зав'янути — В'Я́НУТИ (про рослину — втрачати свіжість), ЗАВ'ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ (ПРИГОРА́ТИ) (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів'ялою, миршавою). — Док.  Словник синонімів української мови