загвіздок

Загвіздок, -дка

м.

1) Въ продѣтомъ сквозь отверстіе концѣ (болта, бруска и пр.) колышекъ пли гвоздь, препятствующій концу обратно выдвинуться изъ отверстія. Напр. въ возу верхніе бруски в полудрабку продѣты своими концами въ отверстія крижівниць и закрѣплены сзади загвіздками. Рудч. Чп. 250.

2) Чека, деревянный или желѣзный гвоздь, удерживающій колесо. Рудч. Чп. 250.

Значення в інших словниках

1. загвіздок — за́гвіздок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. загвіздок — -дка, ч. Стрижень, кілочок або цвях, який закладається в отвір на кінці осі, болта і т. ін. для закріплення певних деталей; заколесник (на колесі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загвіздок — ЗА́ГВІЗДОК, дка, ч. Стрижень, кілочок або цвях, який закладається в отвір па кінці осі, болта і т. ін. для закріплення певних деталей; заколесник (на колесі). — А, борони боже, часом серед степу трісне вісь або поламається загвіздок.  Словник української мови в 11 томах