Орфографічний словник української мови

загвіздок

за́гвіздок

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. загвіздок — -дка, ч. Стрижень, кілочок або цвях, який закладається в отвір на кінці осі, болта і т. ін. для закріплення певних деталей; заколесник (на колесі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. загвіздок — ЗА́ГВІЗДОК, дка, ч. Стрижень, кілочок або цвях, який закладається в отвір па кінці осі, болта і т. ін. для закріплення певних деталей; заколесник (на колесі). — А, борони боже, часом серед степу трісне вісь або поламається загвіздок.  Словник української мови в 11 томах
  3. загвіздок — Загвіздок, -дка м. 1) Въ продѣтомъ сквозь отверстіе концѣ (болта, бруска и пр.) колышекъ пли гвоздь, препятствующій концу обратно выдвинуться изъ отверстія. Напр.  Словник української мови Грінченка