заголосити

Заголоси́ти, -шу, -сиш

гл. Громко заплакать съ причитаніями. Єв. Мр. IX. 24. Прийшла його мила, китайку одкрила, китайку одкрила та й заголосила. Мет. 104.

Значення в інших словниках

1. заголосити — заголоси́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заголосити — [заголоситие] -лоушу, -осиеш; нак. -си, -лоус'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. заголосити — -ошу, -осиш, док. Почати голосити (див. голосити I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заголосити — ЗАГОЛОСИ́ТИ, ошу, осиш, док. Почати голосити ( див. голосити). Дитина, не вміючи оборонитися від цуценяти, ще й дужче заголосить, думаючи, що хто-небудь прибіжить його оборонити (Кв.-Осн., II, , ); Пішла селом.  Словник української мови в 11 томах