загреба

Загреба, -би

1) Загребаніе; мѣсто, гдѣ что-либо загреблено, закопано. Знає він кошечу загребу. Ном. № 13776.

2) Родъ хлѣба (коржа́), который при печеніи загребается въ горящіе угли. Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти, щоб сили підкрепити. Замісили кісто, зробили з того кіста коржа й загребли його пектись у те огнище. Грин. IІ. 182. Поставили нам знатну вечерю: тетерю з загребами... (Такі коржі, що печуть їх, загрібаючи у жар: од того й загребами звуться). Стор. II. 16. У Милорадовича: свадебный длинный хлѣбъ. Мил. 121.

3) Жадный человѣкъ. Забере усе бісів загреба.

Значення в інших словниках

1. загреба — загре́ба 1 іменник жіночого роду місце заховання; корж розм., рідко загре́ба 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота жадібна людина розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. загреба — див. жадний  Словник синонімів Вусика
3. загреба — -и, розм., заст. 1》 ж.Місце заховання, загрібання чого-небудь. 2》 ж. Корж, випечений у жару. 3》 ч. і ж. Жадібна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загреба — ЗАГРЕ́БА, и, розм., заст. 1. ж. Місце заховання, загрібання чого-небудь. Знає він кошечу [кошачу] загребу (Номис, 1864, № 13776). 2. ж. Корж, випечений у жару.  Словник української мови в 11 томах