загреба
ЗАГРЕ́БА, и, розм., заст.
1. ж. Місце заховання, загрібання чого-небудь.
Знає він кошечу [кошачу] загребу (Номис, 1864, № 13776).
2. ж. Корж, випечений у жару.
Загреби — пшеничні коржі, і прозивались загребами від того, що пекли їх на кабиці, загрібаючи в жар і попіл… (Стор., І, 1957, 266);
Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти (Сл. Гр.).
3. ч. і ж. Жадібна людина.
Забере усе бісів загреба (Сл. Гр.);
Всі вони [папа, кардинали] загреби та грошолови, продають і купують кров людську, навіть християнську , і всякі святощі (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 60).
Словник української мови (СУМ-11)