заживок

Зажи́вок, -вку

м.

1) Зародышъ. Пропало просо: морози заживок побили. Луб. у. В єї ще з замолоду заживок (хвороби) у середині, в животі. Черк. у.

2) Питаніе. Як гноювата земля, то корень кращий заживок має, тим хліб добрий роде. Кам. у.

8) Зажитое, заработанное наймомъ имущество. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок. Прил. у.

4) Внутренняя, самая крѣпкая часть снятой съ животнаго кожи, лежащая между наружнымъ слоемъ — личком и внутреннимъ — ніздрею. Мнж. 180.

Значення в інших словниках

1. заживок — зажи́вок іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. заживок — див. їда  Словник синонімів Вусика
3. заживок — -вку, ч., діал. 1》 Зародок. 2》 Живлення. || Їжа, страва. 3》 Заробіток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заживок — ЖИ́ВЛЕННЯ (перев. про рослини — те, чим живиться організм), ПОЖИ́ВА, ЗАЖИ́ВОК діал. Щоб одержати високі врожаї озимої пшениці, необхідно забезпечити рослини всіма елементами живлення (з журналу); Ягоди не давали достатньої поживи виснаженому тілові (О.  Словник синонімів української мови
5. заживок — ЗАЖИ́ВОК, вку, ч., діал. 1. Зародок. Пропало просо: морози заживок побили (Сл. Гр.); *Образно. Добрий заживок у серце Марії поклала радянська школа (Рад. Укр., 15.III 1962, 3). 2. Живлення. Як гноювата земля, то корень [корінь] кращий заживок має (Сл. Гр.  Словник української мови в 11 томах