1. Словник української мови Грінченка

заживок

Зажи́вок, -вку

м.

1) Зародышъ. Пропало просо: морози заживок побили. Луб. у. В єї ще з замолоду заживок (хвороби) у середині, в животі. Черк. у.

2) Питаніе. Як гноювата земля, то корень кращий заживок має, тим хліб добрий роде. Кам. у.

8) Зажитое, заработанное наймомъ имущество. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок. Прил. у.

4) Внутренняя, самая крѣпкая часть снятой съ животнаго кожи, лежащая между наружнымъ слоемъ — личком и внутреннимъ — ніздрею. Мнж. 180.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заживок — зажи́вок іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. заживок — див. їда Словник синонімів Вусика
  3. заживок — -вку, ч., діал. 1》 Зародок. 2》 Живлення. || Їжа, страва. 3》 Заробіток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заживок — ЖИ́ВЛЕННЯ (перев. про рослини — те, чим живиться організм), ПОЖИ́ВА, ЗАЖИ́ВОК діал. Щоб одержати високі врожаї озимої пшениці, необхідно забезпечити рослини всіма елементами живлення (з журналу); Ягоди не давали достатньої поживи виснаженому тілові (О. Словник синонімів української мови
  5. заживок — ЗАЖИ́ВОК, вку, ч., діал. 1. Зародок. Пропало просо: морози заживок побили (Сл. Гр.); *Образно. Добрий заживок у серце Марії поклала радянська школа (Рад. Укр., 15.III 1962, 3). 2. Живлення. Як гноювата земля, то корень [корінь] кращий заживок має (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах