зажинати

Зажина́ти, -на́ю, -єш

сов. в. зажати, -жну, -не́ш, гл.

1) Дѣлать, сдѣлать начало жатвы, начинать, начать жать. Родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ. Ми, старії, тілько поїдемо поле зажати — молодіж заохотити. Станем удвох, по постаті прійдемо, нажнем удвох снопок, поблагословимо своїх робітників, та й додому з снопом первачком. Г. Барв. 16.

2) Зарабатывать, заработать жатвой. Я зажала торік штирі карбованці. Камен. у. Зажнемо якого снопа. Г. Барв. 435.

8) При жатвѣ захватывать, захватить часть чужой нивы. Рядом жала удова, та все в його десятину і зажина. Драг. 71.

Значення в інших словниках

1. зажинати — зажина́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зажинати — -аю, -аєш, недок., зажати, -жну, -жнеш, док., перех. 1》 також без додатка. Починати жати. || розм. Взагалі жати, зрізаючи косою, серпом стебла хлібних злаків. 2》 Заробляти на жнивах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зажинати — I. ЖА́ТИ (зрізати стебла злаків, трави), ЗЖИНА́ТИ, ПОЖИНА́ТИ, ЗАЖИНА́ТИ розм., ЖНИВУВА́ТИ (збирати хлібні рослини). — Док.: зжа́ти, ужа́ти (вжа́ти), пожа́ти. Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський); Приблизно до 70-80-х років ХІХ ст.  Словник синонімів української мови
4. зажинати — ЗАЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., перех. 1. також без додатка. Починати жати. Лесиха.. перша йде зажинати з донькою і невісткою (Фр., І, 1955, 59); Колектив виходить в поле Зажинать хліба… (Шпак, Вибр.  Словник української мови в 11 томах