зажинати

ЗАЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., перех.

1. також без додатка. Починати жати.

Лесиха.. перша йде зажинати з донькою і невісткою (Фр., І, 1955, 59);

Колектив виходить в поле Зажинать хліба… (Шпак, Вибр., 1952, 47);

Ми, старії, тільки поїдемо поле зажати — ..нажнем удвох снопок, поблагословимо своїх робітників, та й додому з снопом-первачком (Барв., Опов.., 1902, 16);

// розм. Взагалі жати, зрізаючи косою, серпом стебла хлібних злаків.

Як батько-мати зажинали в Шеремета, ..батько не догнав постаті, занедужав (Барв., Опов.., 1902, 232);

З женця, що зажинав при корені, глузують, що він «цирульник» (Смолич, І, 1947, 117).

2. Заробляти на жнивах.

Чоловік мій потроху кравцює і хлопця свого вчить. А то піде замолотить коробку [зерна], а ще й зажнемо якого снопа… (Барв., Оаов.., 1902. 435);

Сміх і горе було дивитись на те, що зажали Маланка з Гафійкою (Коцюб., II, 1955, 28).

Значення в інших словниках

1. зажинати — зажина́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зажинати — -аю, -аєш, недок., зажати, -жну, -жнеш, док., перех. 1》 також без додатка. Починати жати. || розм. Взагалі жати, зрізаючи косою, серпом стебла хлібних злаків. 2》 Заробляти на жнивах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зажинати — I. ЖА́ТИ (зрізати стебла злаків, трави), ЗЖИНА́ТИ, ПОЖИНА́ТИ, ЗАЖИНА́ТИ розм., ЖНИВУВА́ТИ (збирати хлібні рослини). — Док.: зжа́ти, ужа́ти (вжа́ти), пожа́ти. Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський); Приблизно до 70-80-х років ХІХ ст.  Словник синонімів української мови
4. зажинати — Зажина́ти, -на́ю, -єш сов. в. зажати, -жну, -не́ш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать начало жатвы, начинать, начать жать. Родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ. Ми, старії, тілько поїдемо поле зажати — молодіж заохотити.  Словник української мови Грінченка