закал

Зака́л, -лу

м. и закала, -ли, ж.

1) Въ хлѣбѣ: закалъ, нерыхлый слой хлѣба надъ нижней коркой.

2) Трещина, скважина. Направо ся тягне широкий мур, а в мурі щось чути, шепоче, вендровник звертає там очі, аж тутки в закалі, гей срібний шнур, збігаються нори в студений чур. Федьк. I. 93. ум. зака́лець. Такий хліб удався, що кіт би за шкуру сховався: закалець на палець. Ном. № 12283.

Значення в інших словниках

1. закал — Зака́л: — гарт [51;52]  Словник з творів Івана Франка
2. закал — зака́л іменник чоловічого роду непористий, глевкий шар хліба чи якогось печива над нижньою шкуринкою  Орфографічний словник української мови
3. закал — -у, ч. Те саме, що закалець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. закал — ЗАКА́Л, у, ч. Те саме, що зака́лець.  Словник української мови в 11 томах