закал —
Зака́л: — гарт [51;52]
Словник з творів Івана Франка
закал —
зака́л іменник чоловічого роду непористий, глевкий шар хліба чи якогось печива над нижньою шкуринкою
Орфографічний словник української мови
закал —
-у, ч. Те саме, що закалець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
закал —
Зака́л, -лу м. и закала, -ли, ж. 1) Въ хлѣбѣ: закалъ, нерыхлый слой хлѣба надъ нижней коркой. 2) Трещина, скважина. Направо ся тягне широкий мур, а в мурі щось чути, шепоче, вендровник звертає там очі, аж тутки в закалі, гей срібний шнур...
Словник української мови Грінченка