заклекотати

Заклекота́ти, -чу́, -чеш и заклекоті́ти, -чу́, -ти́ш

гл.

1) Заклокотать. Щоб твоя й путь заклекотіла! Ном. № 3695. Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти.

2) Объ орлѣ: закричать. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали. Чуб. V. 933. Заклекчи (орле) з-під хмари. Щог. Сл. 135.

3) Заговорить (о шумномъ говорѣ толпы). «Обділяй мерщій!» заклекотіла мертвецька громада. Кв. І. 259. Село закричало, заклекотало тисячею усяких голосів. Лев. Пов. 101.

Значення в інших словниках

1. заклекотати — заклекота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заклекотати — -очу, -очеш і заклекотіти, -очу, -отиш, док. 1》 Почати клекотати, клекотіти, з шумом кипіти; забулькати. || Завирувати з клекотом, потекти (про воду). 2》 перен. Почати проявлятися або діяти, відбуватися з великою силою і шумом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заклекотати — Заклекота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і заклекоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. заклекотати — ЗАКЛЕКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАКЛЕКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Почати клекотати, клекотіти, з шумом кипіти; забулькати. Самовар спершу шипів, потім парував і заклекотів, так що не стало чуть, як дерчав маятник (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах