заклекотати

заклекота́ти

-очу, -очеш і заклекотіти, -очу, -отиш, док.

1》 Почати клекотати, клекотіти, з шумом кипіти; забулькати.

|| Завирувати з клекотом, потекти (про воду).

2》 перен. Почати проявлятися або діяти, відбуватися з великою силою і шумом.

|| Починати дуже шуміти, нестримно виявляючи свої почуття.

|| Почати швидко наростати, бурхливо виявлятися (про почуття).

3》 Почати хрипіти (про звуки в грудях, горлі).

4》 Почати кричати (про орлів, чорногузів).

Значення в інших словниках

1. заклекотати — заклекота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заклекотати — Заклекота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і заклекоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. заклекотати — ЗАКЛЕКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАКЛЕКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Почати клекотати, клекотіти, з шумом кипіти; забулькати. Самовар спершу шипів, потім парував і заклекотів, так що не стало чуть, як дерчав маятник (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
4. заклекотати — Заклекота́ти, -чу́, -чеш и заклекоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Заклокотать. Щоб твоя й путь заклекотіла! Ном. № 3695. Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти. 2) Объ орлѣ: закричать.  Словник української мови Грінченка