закликати

Заклика́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. закликати, -чу, -чеш, гл.

1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Макс. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Лавр. 156. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. Рудч. Ск. І. 202.

2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день. Шух. І. 41.

Значення в інших словниках

1. закликати — закли́кати дієслово доконаного виду заклика́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. закликати — див. кликати  Словник синонімів Вусика
3. закликати — (кого) звертатися із закликом до; (у гості) кликати, запрошувати, запрохувати, зазивати, у фр. прикликати.  Словник синонімів Караванського
4. закликати — I [закликатие] -ичу, -ичеиш; нак. -ич, -ичтеи, док. II [заклиекатие] -айу, -айеиш, недок.  Орфоепічний словник української мови
5. закликати — I закл`икатидив. закликати. II заклик`ати-аю, -аєш, недок., закликати, -ичу, -ичеш, док., перех. 1》 Кликати, запрошувати кого-небудь прийти, приїхати, з'явитися кудись із певною метою. || Взагалі кликати. 2》 до чого і з інфін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. закликати — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
7. закликати — ЗАКЛИ́КАТИ див. заклика́ти. ЗАКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех. 1. Кликати, запрошувати кого-небудь прийти, приїхати, з’явитися кудись з певною метою. Марина дівчат до себе на вечорниці закликає (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах