закликати

ЗАКЛИ́КАТИ див. заклика́ти.

ЗАКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех.

1. Кликати, запрошувати кого-небудь прийти, приїхати, з’явитися кудись з певною метою.

Марина дівчат до себе на вечорниці закликає (Н.-Лев., І, 1956, 96);

Почали селяни мене закликати в гості — на весілля, на хрестини (Вас., IV, 1960, 24);

— Так знаєш, що зробимо? Закличем її.. до себе в гості (Кв.-Осн., II, 1956, 222);

Офіцер.. зразу ж закликав агента контррозвідки й наказує стежити за Стояном (Довж., І, 1958, 46);

// Взагалі кликати.

Позаду в колоні хтось радісно закликав товаришів, щоб глянули вгору: високо над військами пролітали на північ журавлі (Гончар, III, 1959, 306).

◊ Заклика́ти (закли́кати) на допомо́гу свою́ во́лю (ви́тримку і т. ін.) — напружувати, зосереджувати свою волю (витримку і т. ін.).

Він, Гейко, мусить закликати на допомогу свою волю, щоб зберегти життя собі і мічманові… (Ткач, Жди.., 1959, 24);

Турбай закликав на допомогу всю свою витримку (Руд., Остання шабля, 1959, 69).

2. до чого і з інфін. Звертатися до якої-небудь групи людей з метою залучити їх до виконання якогось важливого завдання, політичної вимоги тощо.

Партія закликає всіх комуністів, весь радянський народ — робітників і робітниць, колгоспників і колгоспниць, трудівників розумової праці — докласти всіх своїх сил до того, щоб успішно виконати намічені в Програмі історичні завдання (Програма КПРС, 1961, 124);

Тут, на цій землі, ходив Дмитрій, тут закликав киян боронити Київ (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 535);

// перев. до чого. Пропонувати діяти в певному напрямі, певним чином поводити себе.

Коли нападники, мов хмари, облягали Землі вкраїнської і села, і міста, Твої лиш, Партіє, безтрепетні уста Нас покликом своїм до битви закликали (Рильський, III, 1961, 286);

Біля стола, накритого червоним полотнищем, стояв Бондаренко і стиха стукотів олівцем об скло, закликаючи до тиші (Головко, II, 1957, 519);

— Скоро вже, скоро, — говорив товаришам Рубанюк, закликаючи їх до витримі і спокою (Цюпа, Назустріч.., 1958, 127).

Значення в інших словниках

1. закликати — закли́кати дієслово доконаного виду заклика́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. закликати — див. кликати  Словник синонімів Вусика
3. закликати — (кого) звертатися із закликом до; (у гості) кликати, запрошувати, запрохувати, зазивати, у фр. прикликати.  Словник синонімів Караванського
4. закликати — I [закликатие] -ичу, -ичеиш; нак. -ич, -ичтеи, док. II [заклиекатие] -айу, -айеиш, недок.  Орфоепічний словник української мови
5. закликати — I закл`икатидив. закликати. II заклик`ати-аю, -аєш, недок., закликати, -ичу, -ичеш, док., перех. 1》 Кликати, запрошувати кого-небудь прийти, приїхати, з'явитися кудись із певною метою. || Взагалі кликати. 2》 до чого і з інфін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. закликати — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
7. закликати — Заклика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. закликати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Макс. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Лавр. 156.  Словник української мови Грінченка