закордонник — Словник української мови Грінченка

закордонник — закордо́нник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
закордонник — ЗАКОРДО́ННИК, а, ч., розм. Те саме, що закордо́нець. Нехай перевізник – закордонник, але ж люди у нього працюють наші і возить він наших людей (з газ.). Словник української мови у 20 томах
закордонник — закордо́нник емігрант (ст): Від перших днів, коли ти прибув до мене, я мав тебе за одного із наших “закордонників”. Але не моє було діло розпитувати тебе, за чим і пощо ти приїхав (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
закордонник — Закордо́нник, -ка; -нники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)