замикати
Замика́ти, -ка́ю, -єш
сов. в. замкну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Запирать, запереть. Замикайте, діти, двері. Шевч. Як коня вкрали, він тоді станю замкнув. Ном. № 6625. Прич. стр. заминаний. Це́рква замикана. Чуб. III. 40.
2) Заключать, заключить, запирать, запереть. Замикали Настю, — вона було таки втече. МВ. ІІ. 47.
3) Заграждать, заградить, преграждать, преградить. Замкло їм мову.
4) — губу, уста. Зажать ротъ, принудить замолчать. Людям губи не замкнеш. Ном. № 6986. Як би вона знала, що я приїхала до неї з жалю над її долею нещасливою, то се замкнулоб їй уста. Г. Барв. 378.
5) — очі. Сомкнуть, закрыть глаза. Замкну я очі ворогам. Мл. л. сб. 300.
Словник української мови Грінченка