запанувати

Запанува́ти, -ну́ю, -єш

гл. Загосподствовать, воцариться. Запанував над ляхами Понятовський жвавий. Шевч. 131. Знов смерть запанувала там, де недавно був гармидер і колотнеча. Левиц. Пов. 86.

Значення в інших словниках

1. запанувати — запанува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. запанувати — [запануватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
3. запанувати — див. запановувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. запанувати — НАСТА́ТИ (про певний стан природи, тишу, спокій, порядок і т. ін. — з'явившись, виникнувши, поширитися), НАСТУПИ́ТИ, ПОСТА́ТИ, УСТАНОВИ́ТИСЯ (ВСТАНОВИ́ТИСЯ), ЗАПАНУВА́ТИ, ЗАЦАРЮВА́ТИ поет.  Словник синонімів української мови
5. запанувати — Запанува́ти, -ну́ю, -ну́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. запанувати — ЗАПАНУВА́ТИ див. запано́вувати.  Словник української мови в 11 томах