заплітати

Запліта́ти, -та́ю, -єш

сов. в. заплести, -ту, -те́ш, гл. Заплетать, заплесть. Чи се той двір, що мій милий заплітає сіни? Чуб. III. 161. Дрібушка за дрібушку та все сама собі заплітає. Кв. На твій гнів не заплели хлів. Ном. № 3480.

Значення в інших словниках

1. заплітати — -аю, -аєш, недок., заплести, -ету, -етеш, док., перех. 1》 Розділивши волосся і т. ін. на окремі пасма, з'єднувати їх у косу. 2》 Те саме, що вплітати. 3》 Плетучи, виготовляти що-небудь. || Лагодити за допомогою плетіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заплітати — запліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. заплітати — ВПЛІТА́ТИ (УПЛІТА́ТИ) (плетучи, вкладати), ЗАПЛІТА́ТИ, ВВ'Я́ЗУВАТИ (УВ'Я́ЗУВАТИ). — Док.: вплести́ (уплести́), заплести́, вв'яза́ти (ув'яза́ти). Перестала (Мір'єм) вплітати в коси святі амулети (М.  Словник синонімів української мови
4. заплітати — Запліта́ти, -та́ю, -та́єш; заплести́, -плету́, -плете́ш; заплі́в, -плела́, -плели́; заплі́вши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заплітати — ЗАПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех. 1. Розділивши волосся і т. ін. на окремі пасма, з’єднувати їх у косу. Дівчата чешуть коси і заплітають майстерно у дрібушки з дукачами (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах