заповіт —
Духівниця, тестамент, остання воля, г. завіщання; (внукам) настанова, наказ, заповідь; (Новий, Старий) рел. завіт.
Словник синонімів Караванського
заповіт —
[запоув’іт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
заповіт —
-у, ч. 1》 Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті. || Передсмертна воля. 2》 перен. Настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам. || Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів. 3》 Те саме, що заповідь 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
заповіт —
запові́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
заповіт —
Одностороннє розпорядження майном, де у письмовій формі на випадок смерті визначаються спадкоємці.
Універсальний словник-енциклопедія
заповіт —
ЗАПОВІ́Т (розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті; передсмертна воля; настанова, наказ послідовникам чи нащадкам), ДУХІВНИ́ЦЯ, ТЕСТАМЕ́НТ рідше, ЗАВІ́Т уроч. — Про який же скарб говорив батько?...
Словник синонімів української мови
заповіт —
Запові́т, -ту, в -ті; -ві́ти, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
заповіт —
ЗАПОВІ́Т, у, ч. 1. Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті. Стрий їх матері помер, не зробивши заповіту, і полишив значний спадок у готівці й земельних добрах (Фр.
Словник української мови в 11 томах
заповіт —
рос. завещание духівниця, акт. за яким власник розпоряджається своїм майном на випадок смерті. Кожен громадянин може залишити своє майно або частину його одній чи кільком особам, які є або не є спадкоємцями за законом, а також державі, окремим юридичним особам.
Eкономічна енциклопедія