заповіт
ЗАПОВІ́Т (розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті; передсмертна воля; настанова, наказ послідовникам чи нащадкам), ДУХІВНИ́ЦЯ, ТЕСТАМЕ́НТ рідше, ЗАВІ́Т уроч. — Про який же скарб говорив батько? — поцікавився Сварг, почувши про заповіт батька (С. Скляренко); Піклуючись за майбутню господарську долю синів, рідний батько перед самісінькою копанкою словесну духівницю дав (О. Ковінька); — Знаєте, старий чоловік, а говорити з ним прямо про те, щоби зробив тестамент, якось не випадає (І. Франко); Текст Біблії християни називають Святим Письмом, одкровенням Бога, його завітом (з журналу).
Словник синонімів української мови