запрягти

Запряга́ти, -га́ю, -єш

сов. в. запрягти, -жу, -жеш, гл. Запрягать, запрячь. Учений, а кобили не запряже. Ном. № 6058. Запріг коня вороного та й одвідав. Чуб. V. 661.

Значення в інших словниках

1. запрягти — див. запрягати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запрягти — запрягти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. запрягти — запрягти́ / запряга́ти в (тяжке́) ярмо́ кого. Поневолити, примусити працювати на себе. Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо (П.  Фразеологічний словник української мови
4. запрягти — Запрягти́, -пряжу́, -же́ш, -жу́ть; запрі́г, запрягла́, -ли́; запрі́гши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. запрягти — ЗАПРЯГТИ́ див. запряга́ти.  Словник української мови в 11 томах