1. Словник української мови Грінченка

запрягти

Запряга́ти, -га́ю, -єш

сов. в. запрягти, -жу, -жеш, гл. Запрягать, запрячь. Учений, а кобили не запряже. Ном. № 6058. Запріг коня вороного та й одвідав. Чуб. V. 661.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запрягти — див. запрягати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. запрягти — запрягти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. запрягти — запрягти́ / запряга́ти в (тяжке́) ярмо́ кого. Поневолити, примусити працювати на себе. Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо (П. Фразеологічний словник української мови
  4. запрягти — Запрягти́, -пряжу́, -же́ш, -жу́ть; запрі́г, запрягла́, -ли́; запрі́гши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. запрягти — ЗАПРЯГТИ́ див. запряга́ти. Словник української мови в 11 томах