1. Фразеологічний словник української мови

запрягти

запрягти́ / запряга́ти в (тяжке́) ярмо́ кого. Поневолити, примусити працювати на себе. Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо (П. Грабовський); (Дяк:) Горить душа помститись на ляхах за наш скривджений народ: запрягли в тяжке ярмо нашого козака, одібрали усе, а тепереньки відбирають і дідівську віру (М. Лазорський); Чи вже собі ми ради не дамо, що й Вишневецький, виродок Ярема, свій власний кат, запріг тебе (Україну) в ярмо?! (Л. Костенко); Людей запрягають В тяжкі ярма, Орють лихо, лихом засівають, А що вродить, побачите, Які будуть жнива! (Т. Шевченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запрягти — див. запрягати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. запрягти — запрягти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. запрягти — Запрягти́, -пряжу́, -же́ш, -жу́ть; запрі́г, запрягла́, -ли́; запрі́гши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. запрягти — ЗАПРЯГТИ́ див. запряга́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. запрягти — Запряга́ти, -га́ю, -єш сов. в. запрягти, -жу, -жеш, гл. Запрягать, запрячь. Учений, а кобили не запряже. Ном. № 6058. Запріг коня вороного та й одвідав. Чуб. V. 661. Словник української мови Грінченка