заручати

Заруча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. заручити, -чу́, -чиш, гл.

1) Обручать, обручить. А вже ж твою дівчиноньку заручили люде. Чуб. V. 111.

2) Только сов. в. Наставить руки? Примѣръ см. при словѣ заножити.

Значення в інших словниках

1. заручати — І обручати Здійснювати заручини, благословляючи наречених вінчальними перснями  Словник церковно-обрядової термінології
2. заручати — -аю, -аєш, недок., заручити, -учу, -учиш, док., перех. Виконуючи певний обряд, оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заручати — заруча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. заручати — ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИ заст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). — Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти.  Словник синонімів української мови
5. заручати — ЗАРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАРУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех. Виконуючи певний обряд, оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим. — Коли воля ваша, хліб наш приймайте і дітей заручайте (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах