засвітитися

Засвічуватися, -чуюся, -єшся

сов. в. засвіти́тися, -чу́ся, -тишся, гл.

1) Зажигаться, зажечься. Чом ти досі не світиш? — Та ніяк лямпа не засвічується.

2) Только сов. в. Освѣтиться, засвѣтиться, засіять. Ой чому, чому у сьому дому так рано засвітилося? КС. 1883. II. 371. Він як угледів дівчину, аж очі йому засвітилися. МВ. Город, мов на свято, засвітився. Мені тепер саме на веселу жизнь засвітилось. Г. Барв. 10. каганці в очах засвітилися. Искры изъ глазъ посыпались. Ном. № 3982.

Значення в інших словниках

1. засвітитися — [засв'ітитиес'а] -в'ічус'а, -в'ітиес':а, -в'ітиец':а, -в'іт'ац':а; нак. -в'ітис'а, -в'іт'іц':а  Орфоепічний словник української мови
2. засвітитися — див. засвічуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. засвітитися — засвіти́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. засвітитися — ЗАСВІТИ́ТИСЯ² див. засві́чуватися².  Словник української мови у 20 томах
5. засвітитися — Чусь, засвітишся, док. Прославитися, проявити себе. Компанія засвітилась із першим роликом, а тепер їх вже знають.  Словник сучасного українського сленгу
6. засвітитися — (засвічуся, засвітишся) док.; крим., міл. Виявити, видати себе. Дратує, коли "наркоту" просять продати незнайомі люди. Страшенно боюся засвітитися у ментів (ПіК, 2001, № 12). БСРЖ, 212; СЖЗ, 44; ЯБМ, 1, 366.  Словник жарґонної лексики української мови
7. засвітитися — о́чі засвіти́ли (заіскри́ли, засвіти́лися і т. ін.) чиї, у кого і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (радість, задоволення і т. ін.).  Фразеологічний словник української мови
8. засвітитися — ЗАСВІТИ́ТИСЯ див. засві́чуватися.  Словник української мови в 11 томах