заспокоювати

Заспокоювати, -ко́юю, -єш

сов. в. заспокоїти, -ко́ю, -їш, гл. Успокаивать, успокоить. Ой ти вміла заспокоїть лякане серденько. К. Досв. 140. Галя його заспокоювала, голубила. Мир. ХРВ. 389.

Значення в інших словниках

1. заспокоювати — заспоко́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заспокоювати — Утихомирювати, угамовувати, укоськувати, влагіднювати, тихомирити, ід. заговорювати сльози; (нерви) урівноважувати; (серце) гамувати; (душу) розганяти сумніви де; (голод) ТАМУВАТИ; (цікавість) задовольняти; п.ф. ЗАСПОКОЮВАТИСЯ, вгамовуватися і п.ф.  Словник синонімів Караванського
3. заспокоювати — див. підкорювати  Словник синонімів Вусика
4. заспокоювати — -юю, -юєш, недок., заспокоїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Заглушувати, розвіювати чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін. || Примушувати кого-небудь поводитися, триматися тихо, спокійно. 2》 Знімати біль, полегшувати хворобливий стан і...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. заспокоювати — ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
6. заспокоювати — Заспоко́ювати, -ко́юю, -ко́юєш; -ко́юй, -ко́юйте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. заспокоювати — ЗАСПОКО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. Заглушувати, розвіювати чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін. Чіпка похвалився їй своїм горем та трохи сам не заплакав.  Словник української мови в 11 томах