заспокоювати —
ЗАСПОКО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. Заглушувати, розвіювати чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін. Чіпка похвалився їй своїм горем та трохи сам не заплакав.
Словник української мови в 11 томах
заспокоювати —
Заспокоювати, -ко́юю, -єш сов. в. заспокоїти, -ко́ю, -їш, гл. Успокаивать, успокоить. Ой ти вміла заспокоїть лякане серденько. К. Досв. 140. Галя його заспокоювала, голубила. Мир. ХРВ. 389.
Словник української мови Грінченка