застилати
Застила́ти, -ла́ю, -єш
сов. в. заслати, -стелю, -леш, гл.
1) Застилать, заслать. Столи застилали. Мет. Око застила сльозою. МВ. (О. 1862. І. 76).
2) заслати о́чі. Закрыть глаза, переносно: умереть. Иноді, як прийдеться, так тяжко стане на серці, що й молю Бога, щоб мені очі заслати. Г. Барв. 101.
Словник української мови Грінченка