зателенькати

Зателе́нькати, -каю, -єш

гл. = задзеленькати. Тут бо саме зателенькав дзвінок. Хата, 95. Загув великий дзвін з дзвіниці і роскотився в повітрі. За ним тихо зателенькали маленькі дзвоники. Мир. Пов. II. 129.

Значення в інших словниках

1. зателенькати — зателе́нькати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зателенькати — -аю, -аєш, док., розм. Почати теленькати; задзвонити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зателенькати — зателе́нькати задзвонити (ст): Я цього не сподівався. Під черепом зателенькало мені багато дзвіночків і щось приглушено загуділо. Між очима я відчув болючий відтиск чотирьох чиколодків. Голова моя була під сусіднім столом, і я не міг підвестися (Нижанківський)||зацукуватися  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. зателенькати — ЗАТЕЛЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати теленькати; задзвонити. Дзвоник зателенькав ближче, із хмари куряви підкотила до школи бричка (Дн. Чайка, Тв., 1960, 100); У церкві часто зателенькав дзвін (Пан II, 1956, 519).  Словник української мови в 11 томах