затикати
Затика́ти, -ка́ю, -єш
сов. в. заткну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Затыкать, заткнуть (отверстіе). Я такими дурнями верхи затикаю. Чуб. V. 76. Проїв дірку у бичка, з середини все виїв, а туди горобців напустив і соломою заткнув. Рудч. Ск. II. 8.
2) Затыкать, заткнуть за что либо. Заток сопілку за пояс. Федьк.
8) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить. Затикають з одного боку на човні бунчук, з другого прапор. К. Бай. 92.
---------------
Затикати, -тичу, -чеш
гл. Украсить цвѣтами, заткнувъ ихъ въ волоса, головной уборъ. Та й вирвемо квіточку зелененьку, та й затичем Марусю молоденьку. Мил. 134. Затичу біжник запашним зіллям. Г. Барв. 278.
Словник української мови Грінченка