зачіпка

Зачіпка, -ки

ж.

1) Зацѣпка.

2) Недоразумѣніе, споръ. Він зачіпку має з дядьком за гроші. Могил. у.

3) Препятствіе, помѣха. Зміев. у.

4) Поводъ, предлогъ. Зміев. у. Він їй перед очима як усього її лиха непогамованого зачіпка. МВ. (О. 1862. І. 100). Хотіла їхати до бабусі, та було б се по панському їхати просто з цікавости. Мусила якусь зачіпку до того знайти. Г. Барв. 378.

5) Претензія, придирка. Гляди лиш, зачіпка тобі буде, бо ти в його служив, як сталась пожежа. Новомоск. у.

Значення в інших словниках

1. зачіпка — за́чіпка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. зачіпка — П. привід, г. претекст, з. ключка; Р. суперечка, сварка; (у ділі) перешкода, завада; мн. ЗАЧІПКИ, чіпляння, закиди, докори, дорікання.  Словник синонімів Караванського
3. зачіпка — -и, ж. 1》 Пристрій, признач. для зачеплення чого-небудь. || перен. Нерівність, вузлик і т. ін. на гладкій поверхні тканини. 2》 перен., рідко. Суперечка, сварка. 3》 перен. Те, що є приводом для яких-небудь дій, для розмови або для здійснення чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зачіпка — за́чіпка причина, привід для неприємностей, клопотів, сварки ◊ шу́кати за́чіпки шукати приводу для неприємностей, клопотів, сварки (ст)||шукати ґудза  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. зачіпка — НАПА́ДКИ мн. (докори, звинувачення, перев. без достатніх підстав); НА́СКОК перев. мн., розм. (грубе звинувачення когось у чому-небудь); ЗА́ЧІПКА перев. мн., ПРИ́ЧІ́ПКА розм.  Словник синонімів української мови
6. зачіпка — За́чіпка, -пки, -пці; -чіпки, -чіпок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. зачіпка — ЗА́ЧІПКА, и, ж. 1. Пристрій, признач. для зачеплення чого-небудь. *Образно. Йому треба було знайти в душі цих друзів ратних зачіпку, за яку б узявшись, він повернув їх за собою без риску зірватися… (Ле, Наливайко, 1957, 195); // перен.  Словник української мови в 11 томах