зачіпка
ЗА́ЧІПКА, и, ж.
1. Пристрій, признач. для зачеплення чого-небудь.
*Образно. Йому треба було знайти в душі цих друзів ратних зачіпку, за яку б узявшись, він повернув їх за собою без риску зірватися… (Ле, Наливайко, 1957, 195);
// перен. Нерівність, вузлик і т. ін. на гладкій поверхні тканини.
На обробленому капроновому волокні зникають зачіпки. Воно стає набагато міцнішим і не обривається (Роб. газ., І.VІІІ 1962, 1).
2. перен., рідко. Суперечка, сварка.
Він зачіпку має з дядьком за гроші (Сл. Гр.);
— Ми вже замирилися після вчорашнього. Вчорашня зачіпка трохи вплинула на хатній спокій (Кач., II, 1958, 30).
3. перен. Те, що є приводом для яких-небудь дій, для розмови або для здійснення чогось.
Хіба признатися Мирославу?.. Але як знайти зачіпку, щоб розпочати розмову? (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 262);
Міг би завітати [лікар] до весільного столу або до обходу, або після обходу, бо весільна трапеза діло не швидке, та обов’язок бути в лікарні був зручною зачіпкою, щоб відмовитись взагалі (Смолич, Мир.., 1958, 39);
// рідко. Причина того, що сталося.
Все те їй забулося, як колись вона його кохала, як сподівалася собі милого щастя від його,— тепер вже він їй перед очима — як усього її лиха непогамованого зачіпка (Вовчок, І, 1955, 173).
4. перен. Закид, дорікання, з яким хто-небудь настирливо звертається до когось.
Її навіть сердила ще та ненависть, ті зачіпки..— Чого ви такі ненависні до його [Василя]? — допитувалась у братів Галя (Мирний, IV, 1955, 118);
— Я тепер огризаюсь на зачіпки сеї статті, бо вони мене обурили не тільки з особистого погляду (Л. Укр., V, 1956, 438).
5. перен. Перешкода, завада у якій-небудь справі.
Робота йде швидко, без зайвих затримок і зачіпок (Трубл., І, 1955, 115).
◊ Підня́ти за́чіпку, заст.— прийняти виклик.
Щось було зачіпливе й гостро-лукаве в її сухім, підкресленім оці, яким метнула [Марта] на нього погляд. Але він зачіпки не підняв (Коцюб., II, 1955, 298).
Словник української мови (СУМ-11)