збучавіти

Збучавіти, -вію, -єш

гл. Одеревенѣть. Старі кості не ворушаться і серце збучавіло. О. 1861. XI. Свид. 30.

Значення в інших словниках

1. збучавіти — збуча́віти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. збучавіти — -іє, док., розм. Затвердіти, зашкарубнути. || Загуснути, стужавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збучавіти — ЗБУЧА́ВІТИ, іє, док., розм. Затвердіти, зашкарубнути. *Образно. Старі кості не ворушаться і серце збучавіло (Сл. Гр.); // Загуснути, стужавіти.  Словник української мови в 11 томах