збідняти

Збідня́ти, -ня́ю, -єш

сов. в. збіднити, -ню, -ниш, гл. Дѣлать, сдѣлать бѣднымъ. Будем їх двори сповняти, а свої збідняти. Г. Барв. 86.

Значення в інших словниках

1. збідняти — збідня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови