зведенник

Зведенник, -ка

м. Сводчикъ, посредникъ при сдѣлкѣ; сводникъ. Давай, батьку, гроші, — каже прихожий зведенник: упустимо сюю коня, — другого не знайдеш такого. Кух. (О. 1861. X. 22).

Значення в інших словниках

1. зведенник — ЗВЕДЕ́ННИК, а, ч., заст. Посередник у справах. Давай, батьку, гроші, – каже прихожий зведенник: упустимо сього коня, – другого не знайдеш такого (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах