звернути

Зверта́ти, -та́ю, -єш

сов. в. зверну́ти, -ну́, -неш, гл.

1) Сворачивать, своротить, поворачивать, поворотить. Прошу вас, братця, на праву сторону звертаться. Макс. (1849). 20. Як кіньми звернув, аж Львів ся здвигнув. АД. І. 15. в'я́зи звернути. Свернуть шею. Г. Барв. 112. ува́гу звернути на. Обратить вниманіе. Що б він мені не росказував, а все було увагу зверне на те, що який гріх чіпати що чуже. Г. Барв. 360.

2) Сворачивать, своротить на кого (вину). Не звертай на людей, коли сам нашкодив. Харьк. Звикли усе на инших звертати, а себе неповинними в своїй біді чинити. К. Гр. Кв. XXXII.

8) Возвращать, возвратить.

4) Только сов. в. Скинуть, сбросить. Кобила хоче лошя звернуть. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. звернути — зверну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звернути — Зверну́ти, зверта́ти. Віддати, повернути (що- небудь). Хто не хоче нашої ґазети, най буде ласкав се число нам звернути (Б., 1895, 1, 4); А якби двірник не хотів добровільно звернути тих гроший, тоді най Рада громадска заскаржить двірника до суду...  Українська літературна мова на Буковині
3. звернути — див. звертати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звернути — зверну́ти (збі́гти) на свою́ (на ту ж, діал. на ту́ю ж) сте́жку. 1. Вертатися до попередніх роздумів, думок. — Чому се так, що пан має необмежені ґрунта (ґрунти), а мені не дав Бог і клаптика землі? — непомітно для себе звернув Семен на тую ж стежку (М.  Фразеологічний словник української мови
5. звернути — ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів)..  Словник синонімів української мови
6. звернути — ЗВЕРНУ́ТИ див. зверта́ти.  Словник української мови в 11 томах