зверх

Зверх

нар. Поверхъ, сверхъ. Не попав же я в двері, та в стовп головою, господиня те все чула — та зверх коцюбою. Чуб. V. 1126. Один зверх одного. Рудч. Ск. І. 4.

Значення в інших словниках

1. зверх — зверх 1 прислівник незмінювана словникова одиниця рідко зверх 2 прийменник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. зверх — I присл., рідко. Те саме, що зверху I 3). II прийм. з род. в., рідко. Сполучення з прийм. зверх виражають: Просторові відношення: 1》 Уживається на означення предмета, поверх якого, на якому хто-, що-небудь розміщується.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зверх — Зверх, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зверх — ЗВЕРХ¹, присл., рідко. Те саме, що зве́рху¹ 3. Не попав же я в двері та в стовп головою, Господиня те все чула — та зверх коцюбою (Чуб.  Словник української мови в 11 томах