зверх

I присл., рідко.

Те саме, що зверху I 3).

II прийм. з род. в., рідко.

Сполучення з прийм. зверх виражають: Просторові відношення:

1》 Уживається на означення предмета, поверх якого, на якому хто-, що-небудь розміщується. Кількісні відношення:

2》 Уживається на означення перевищення якої-небудь кількості.

3》 Уживається на означення перевищення міри, норми чого-небудь.

4》 Уживається на означення дії, предмета і т. ін., на додаток до яких або крім яких іще що-небудь робиться.

Значення в інших словниках

1. зверх — зверх 1 прислівник незмінювана словникова одиниця рідко зверх 2 прийменник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. зверх — Зверх, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. зверх — ЗВЕРХ¹, присл., рідко. Те саме, що зве́рху¹ 3. Не попав же я в двері та в стовп головою, Господиня те все чула — та зверх коцюбою (Чуб.  Словник української мови в 11 томах
4. зверх — Зверх нар. Поверхъ, сверхъ. Не попав же я в двері, та в стовп головою, господиня те все чула — та зверх коцюбою. Чуб. V. 1126. Один зверх одного. Рудч. Ск. І. 4.  Словник української мови Грінченка