звинуватити

Звинуватити, -чу, -тиш

гл. Обвинить. Наїхали судці; судили, судили та й звинуватили того старосту. О. 1862. І. 61.

Значення в інших словниках

1. звинуватити — звинува́тити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звинуватити — [звиенуватиетие] -ачу, -атиеш; нак. -ат', -ат'теи  Орфоепічний словник української мови
3. звинуватити — див. звинувачувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звинуватити — ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно).  Словник синонімів української мови
5. звинуватити — ЗВИНУВА́ТИТИ див. звинува́чувати.  Словник української мови в 11 томах