звинути

Звину́ти, -ну́, -неш

гл. = звити. Земля мов риза обветшав і небо як одежу звинеш. К. Псал. 232.

Значення в інших словниках

1. звинути — зви́нути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звинути — Звину́ти, звива́ти. Згорнути, припинити (роботу). Той князь був в послідних часах директором цирку. З своєю трупою гостив кілька літ тому в Варшаві, але що интерес йшов зле, Ґіка звинув буду і переніс ся на якийсь час до Станіславова.  Українська літературна мова на Буковині
3. звинути — див. звивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звинути — СКРУ́ЧУВАТИ (згинати що-небудь трубкою, валиком тощо або в моток, клубок), ЗГОРТА́ТИ, ЗВИВА́ТИ, СКА́ЧУВАТИ (котячи); ЗМО́ТУВАТИ (в моток, клубок). — Док.: скрути́ти, згорну́ти, зви́ти, зви́нути, скача́ти, змота́ти.  Словник синонімів української мови
5. звинути — ЗВИ́НУТИ див. звива́ти.  Словник української мови в 11 томах