звичайно

Звичайно

нар.

1) Обыкновенно.

2) Вѣжливо, прилично.

3) Конечно, разумѣется, само собой, по обыкновенію. Звичайно, крадене. Шевч. 585. Було, як почне хто казку казати, звичайно про змія, то так його наче і ввижаю перед себе. Рудч. Ск. І. 130. ум. звичайне́нько. Бабуся йому на те звичайненько одмовила. МВ. (О. 1862. III. 55).

Значення в інших словниках

1. звичайно — звича́йно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. звичайно — пр., нормальним ходом і пох. від ЗВИЧАЙНИЙ; ВСТ. ясна <�звісна> річ <�діло>, відомо, звісно, що й казати, як водиться, зрозуміла річ, |само|зрозуміло, кн. розуміється, жм. само собою.  Словник синонімів Караванського
3. звичайно — I видно, відомо, дійсно, звісно, найпевніш, сказано Фразеологічні синоніми: відома річ; знана річ; з усього видно; певна річ; певніше за все II див. безумовно; вочевидь; згоджуватися; так  Словник синонімів Вусика
4. звичайно — 1》 Присл. до звичайний. Як звичайно — а) як заведено; б) як завжди. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження думки. 3》 у знач. ствердж. част. Так, авжеж. 4》 у знач. присудк. сл., рідко. Як належить, як годиться.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. звичайно — ЗВИЧА́ЙНО вставн. сл. (уживається для підтвердження думки), ПРИРО́ДНО, НАТУРА́ЛЬНО, Я́СНО, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), ПЕ́ВНА РІЧ, РОЗУМІ́ЄТЬСЯ, БЕЗПЕРЕ́ЧНО підсил., БЕЗУМО́ВНО підсил., БЕЗСУМНІ́ВНО підсил., БЕЗ СУ́МНІВУ підсил., ЗВІ́СНО розм.  Словник синонімів української мови
6. звичайно — Звича́йно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. звичайно — ЗВИЧА́ЙНО. 1. Присл. до звича́йний. Ах, як досадно, що від тої тоненької стрілки [барометра] залежить, де і як ми стрінемо.. ніч: звичайно, прозаїчно, на ліжку, чи серед співу, людей і вогнищ на ярмарку у Криниці! (Коцюб., II, 1955, 234); У комірчині..  Словник української мови в 11 томах