звичайний
Звичайний, -а, -е
1) Обыкновенный.
2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ном. № 3500. ум. звичайненький.
Словник української мови ГрінченкаЗвичайний, -а, -е
1) Обыкновенный.
2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ном. № 3500. ум. звичайненький.
Словник української мови Грінченка