звичайний —
звича́йний прикметник
Орфографічний словник української мови
звичайний —
ЗВИЧАЙНИЙ – ЗВИЧНИЙ – ЗВИКЛИЙ – ЗВИЧАЄВИЙ Звичайний. 1. Який нічим не виділяється серед інших: звичайний лист, звичайний робітник, звичайна дівчина, звичайна селянська хата, звичайна зовнішність.
Літературне слововживання
звичайний —
Пересічний, буденний, прозаїчний, кн. ординарний, жм. сірий; (устрій) звичний, нормальний, загальноприйнятий, загальновідомий, повсякденний, р. звісний; (для кого) характерний, типовий; З. вихований, чемний.
Словник синонімів Караванського
звичайний —
див. буденний
Словник синонімів Вусика
звичайний —
[звиечайнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
звичайний —
-а, -е. 1》 Який нічим не вирізняється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; простий; ординарний. || Буденний, прозаїчний. || у знач. ім. звичайне, -ного, с. Те, що є буденним, прозаїчним.
Великий тлумачний словник сучасної мови
звичайний —
БУДЕ́ННИЙ (позбавлений виразності, оригінальності, нічим не привабливий, нецікавий); ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, НЕПОЕТИ́ЧНИЙ (позбавлений поетичності, оригінальності; про світогляд, інтереси і т. ін. — вузькопрактичний); ПРИЗЕ́МЛЕНИЙ підсил., БЕЗКРИ́ЛИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
звичайний —
Звича́йний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
звичайний —
ЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; простий. [Антей:] Ти оганьбив свій хист. З богині [статуї] ти зробив товар звичайний (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
звичайний —
Звичайний, -а, -е 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ном. № 3500. ум. звичайненький.
Словник української мови Грінченка