зворушити
Зворуши́ти, -шу́, -шиш
гл.
1) зворухнути. Хотіли удвох скотить на віз того кабана, — та й не зворушать з місця. Рудч. Ск. І. 157.
2) — землю. Поднять, вспахать. Зворуши землю уміючи та посій доладу. Хата. XV.
3) Всколебать, всколыхнуть. Як махнемо хусткою..., то ми зворушили на тому місці воздух. Дещо, 75.
4) — людину, серце. Встревожить, взволновать, растрогать. Одного прегарного літнього дня громаду села Кукуріківщини зворушив випадок надзвичайний. Г. Барв. 350. Як вона зворушила моє серце! Як давно не зазнавав я почування такого високого. Г. Барв. 496.
Словник української мови Грінченка