зворушити
ЗВОРУШИ́ТИ¹, ушу́, у́шиш, док., кого, що.
Те саме, що зворухну́ти 1-4.
Оболок в небі ніде ні шматочка, Вітер в гаю не зворуше [зворушить] листочка (Я. Щоголів);
– Хто зворушив сон мій милий? (П. Грабовський);
Вранці ми не пустим промінь, Щоб тебе він не розбуркав, Не розвіяв мрій рожевих, Спокій твій не зворушив (О. Олесь);
Та й що за діти такі, – як дорослі проміж себе. О, ці вже зуміють постояти за себе! Ця думка остання аж тиху гордість зворушила в серці Катринім (А. Головко).
ЗВОРУ́ШИ́ТИ² див. звору́шувати.
Словник української мови (СУМ-20)